Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
МАРИХУАНА Ganja
Честь всем моим хомякам и гражданам ваще! Я тут решил поведать вам нахаляву про свою последнюю поезжу, которая была просто нереальна! Мурашки по коже от одной только мысли об этом!
Так вот дело было так, пацаны. Некоторое время назад я был в своем непритном состоянии, так сказать, как здоровый наркоманчик, и мне тогда пришла в голову идея сделать что-то необычное. Все эти закладки предлагали одно и то же, и меня это немного приело. Мне нужно было чего-то крутого, чтобы вообще лететь в атмосферу, значит!
И тут, как мне кажется, высшие силы послали мне эту идею: "Пойти покупать шишки марихуаны и потом кататься на коньках!" Братцы, этот план я только их слово "шиндырь" просто обожаю!
Итак, я начал свое путешествие в наркопритон, чтобы найти ту самую шишку, которая бы пустила меня в космос. Было много всяких скетчей, но я их просто проигнорил и пошел дальше, осознавая, что времени болтать нет, нужно чекать каждый угол и не терять голову.
Наконец-то я нашел своего дилера, которого знал еще с юности. Этот чувак был просто сомнительным типом, но он в курсе всех дел. Так что я пошел к нему, а он взял и дал мне ту самую шишку, которая запустит меня в девятый вал!
Пока я шел в парк, давайте я вам расскажу про свои эмоции. Никогда не чувствовал себя таким бодрым и настоящим. Все было такое кринжевое, что я чувствовал, как мир вокруг меня превращается в калейдоскоп красок и эмоций. Вот это был настоящий трип, друзья!
Ну и, конечно, самый интересный момент – катание на коньках! Я сел на лавочку и достал свой тайник с закладками, где хранилась моя шишка. Братцы, я был такой счастливый! Ощущение свободы, легкости и веселья просто охуенное. Кажется, что я летел на самолете, даже самолет так не катает, настолько это было зашибись! Я чувствовал себя крутым рэпером, прохлаждающим свою голову на льду!
Все вокруг меня превратилось в один большой танец, где каждый движок и перекатывание были просто нереальными. А музыка, которая играла в наушниках, добавляла мне крутого настроения. Я просто жил этим моментом, забывая о всех проблемах и плевал на них своими стильными трюками на коньках!
Мое триповое путешествие продолжалось до тех пор, пока шишка не дала мне знать, что пора останавливаться. Я добрался до скейт-парка и сел на скамейку, чтобы восстановить дыхание и насладиться всем, что произошло.
Но, как говорится, хорошо только там, где нас нет. У меня начался некий кринж. Не от шишки, а от чужих действий. Вокруг меня начали собираться люди, которых я и не заметил. Они начали смотреть на меня, как на странного типа с закладками и колесиком.
Братцы, я просто не могу передать словами, какой это был стыд! Я испытал все эмоции сразу – и страх, и смех, и желание провалиться сквозь землю. Жизнь мимо меня пролетела за одну закладку и одно колесико.
Но, несмотря на этот кринж, я благодарен за этот опыт. Я узнал, как кайфовать от настоящего трипа на коньках, и осознал, что надо находить свое удовольствие в маленьких радостях жизни. Ведь, пацаны, жизнь – это большой трип, и каждый из нас сам выбирает свою шишку, чтобы веселиться!
Так что, мои хомяки, я вас поздравляю с тем, что вы тоже можете испытать эти охуительные эмоции на коньках. Но помните, кайфуйте с умом и не забывайте, что жизнь – это ценный подарок!
